Що GPS біля фронту працює через раз, зв’язківцям пояснювати не треба. А от що він «кашляє» й на висоті 700 кілометрів — уже новина. Дослідники Технічного університету Данії (DTU) перебрали п’ять років даних європейських і комерційних супутників і показали: наземні джерела завад у районі російсько-української війни настільки потужні, що «оглушують» супутникові навігаційні приймачі над регіоном у тисячі кілометрів. І з 2024 року — дедалі сильніше.
Повний текст дослідження англійською — за посиланням. Ми розповімо головне.
Супутники теж користуються GPS
Більшість сучасних супутників мають на борту GNSS-приймач, по суті такий самий, як у смартфоні, тільки значно точніший. GNSS (Global Navigation Satellite Systems) — загальна назва для GPS, Galileo, ГЛОНАСС і BeiDou. Супутник на низькій навколоземній орбіті (Low Earth Orbit, LEO — кілька сотень кілометрів над Землею) приймає сигнали навігаційних супутників, що літають на висоті близько 20 тисяч кілометрів, і так дізнається, де він сам. Без цього знімок не прив’язати до місцевості, а антену не навести.
Сигнали GNSS дуже слабкі — це добре знає кожен, хто бачив, як дрон «губить» супутники біля глушилки. Тож питання напрошувалося: а чи чують глушилки ті, хто летить над ними?
Як це перевірили
Нових супутників ніхто не запускав. Автори взяли відкриті дані, які апарати й так скидають на Землю: вимірювання для точного визначення орбіти (Precise Orbit Determination, POD) і для радіопросвічування атмосфери (Radio Occultation, RO) — це коли супутник «дивиться» крізь атмосферу на горизонт, а метеорологи отримують профілі температури й вологості. У вибірці — Swarm, Sentinel і комерційні Spire на висотах від 400 до 1336 км, різні приймачі й усі чотири навігаційні системи.
Головний індикатор — C/N0, по суті «сигнал/шум» для навігаційного сигналу. Завада піднімає шум, і C/N0 падає. Просідання більш ніж на 3 дБГц (сигнал на тлі шуму слабшає приблизно вдвічі) вважали заглушенням.
Що побачили
Над Європою і Західною Азією — стійка «глуха зона». Її бачать майже всі апарати, незалежно від приймача й орбіти. Центр зони, за розрахунком авторів, — приблизно 36° сх. д. і 51° пн. ш., «західна Росія та/або східна Україна», біля кордону. Це не пеленг, а геометричний центр плями.
Далі цікавіше — динаміка. Слабкі ознаки — ще 2022 року, різкий стрибок — у 2024-му, у 2025-му зони вже чітко видно на картах. За даними супутника Swarm A, кількість «заглушених» клітинок карти зросла з 530 у 2023 році до 1779 у 2026-му, а середня кількість заглушених вимірювань у клітинці — з 10 до 663. І це при тому, що 2026 рік у роботі — лише п’ять місяців. Висновок авторів стриманий, але промовистий: ознак стабілізації немає.
А у 2026 році з’явився ще й добовий ритм: уночі гірше. Чому — автори не пояснюють. Ми теж гадати не будемо.
Як супутник чує глушилку за тисячі кілометрів
Звучить неймовірно, але це просто геометрія. Із висоти 700 км супутник бачить земну поверхню на тисячі кілометрів довкола. Тож потужне наземне джерело опиняється для нього «на прямій видимості», щойно супутник піднімається над горизонтом цього джерела. Саме так і виглядає межа зони: вона збігається з радіогоризонтом.
Парадокс у тому, що прямо над джерелом завада… слабшає. GNSS-антена супутника дивиться вгору, а знизу її прикриває корпус апарата. Тому найбільше дістається тим, хто бачить джерело збоку. Ще один штрих: що вища орбіта, то ширша пляма, але слабша завада. На висоті 1336 км навігаційний приймач Sentinel-6 її вже майже не помічає. Усе це, на думку авторів, вказує на наземне джерело — одне або кілька в одному районі.
Скільки ж воно «кричить»? Прямо виміряти не можна, тож автори оцінили за падінням C/N0 і відомою діаграмою антени Sentinel-1A. Вийшло близько 383 кВт еквівалентної ізотропно випромінюваної потужності (EIRP) — стільки мала б випромінювати антена, що світить рівномірно на всі боки, щоб дати такий самий сигнал у бік супутника. Навігаційний супутник GPS у тому ж розрахунку має близько 500 Вт. Автори чесно попереджають: це порядок величини, а не паспорт передавача. Тож заголовок про «глушилку на 383 кВт» — це не до них і не до нас. Як великі цифри стають медійними міфами, ми розбирали в «20 гігават брехні».
Кому найгірше
Завада широкосмугова: дістає GPS, Galileo, ГЛОНАСС і BeiDou одночасно. Але апарати страждають по-різному, і тут є три «групи ризику».
Ті, хто дивиться на горизонт. RO-антени спрямовані до горизонту — саме туди, звідки летить завада. На Sentinel-6 приймач, що дивиться вгору, майже не постраждав, а RO-антени — так. У Spire над Європою утворилася велика діра в RO-даних: успішних вимірювань там лише 19–37 % від того, що на тих самих широтах деінде.
Старі приймачі. Найбільше падає сигнал на кодах GPS P(Y) — військовому зашифрованому сигналі, який цивільні приймачі вміють «підслуховувати» без ключа. Ця спадщина часів до цивільного сигналу L2C виявилася найвразливішою: приймачі старших поколінь найбільше ризикують втратити двочастотні вимірювання.
Ті, кому потрібні сантиметри. Найточніший метод — Precise Point Positioning (PPP) — працює з фазою несучої, і її відлік не має перериватися. У зоні завад зриви фази в Sentinel-1A трапляються вдесятеро частіше, ніж у контрольній зоні, а за п’ять місяців 2026-го їх набралося більше, ніж за весь 2025-й. Від сантиметрів залежать орбіти й точність продуктів спостереження Землі.
А приймачі Spire у зоні завад часом бачать менше чотирьох навігаційних супутників — менше, ніж потрібно для визначення координат.
Онлайн-карта SAT-JAM
Перший автор роботи, аспірант DTU Кіан Бостані Нежад, зробив ще й відкриту онлайн-карту SAT-JAM. Вона щодня оновлюється за даними супутників Sentinel програми Copernicus. Можна обрати супутник і систему (GPS або Galileo) й побачити, як часто приймач фіксував заваду в кожному шестикутнику завширшки близько 300 км.
Автори чесно попереджають, як її читати. Шестикутник показує, де був супутник, а не де стоїть глушилка: червоне над Парижем не означає, що в Парижі глушать GPS. Дані надходять із затримкою в один–три тижні й усереднюються приблизно за шість тижнів. Спуфінг карта може не помітити. І це дослідницький продукт, а не інструмент для оперативних рішень.
Що це означає для нас
Для зв’язківця на фронті ця робота тактично нічого не змінює: GNSS там і так ненадійний. Зате вона дає рідкісне — незалежне вимірювання масштабу з космосу. Завади широкосмугові, б’ють по всіх системах і з 2024 року наростають, а автори радять зважати, що з розвитком війни вони можуть посилюватися чи змінюватися. Висновок той самий, що ми повторюємо з першого матеріалу про PNT: одного GNSS недостатньо. Потрібен стійкий PNT і альтернативи, зокрема навігація з LEO.
Для української космічної галузі висновок ще конкретніший. Автори радять враховувати GNSS-завади вже під час проєктування місії та в оцінці ризиків — як штатну умову, а не форс-мажор. Будь-який український апарат на LEO регулярно пролітатиме над цією зоною, тож перевірити, як його приймач переживе «глуху зону», варто ще на Землі.
І на перспективу: рутинні дані супутників виявилися готовою мережею моніторингу завад — без кордонів і нових запусків. Це гарна пара до наземного підходу, коли «гарячі точки» картографують самі смартфони, авто й дрони, — про нього ми писали в «Колективному імунітеті проти GNSS-спуфінгу». Орбіта дає масштаб, Земля — деталі.
Чесно про межі: хто саме і навіщо випромінює, робота не встановлює — джерело визначене лише як центр зони. Чи це побічний ефект війни, чи цілеспрямована спроба заважати супутникам, автори прямо пишуть, що невідомо.
Саме підтримка платних підписників SkyLinker.io дозволить нам ще краще та ще більше длитись незалежною аналітикою, цікавими оглядами та продукувати навчальні та освітні матеріали. Від недорогої підписки ціною в декілька філіжанок кави на місяць до більш вагомої рівня “Patron” - все це наочно та якісно конвертується в інформацію та знання, передусім для захисників України.
Все найцікавіше зі світу зв’язку та космічних технологій доступно також у вигляді освітніх аудіоподкастів та відеолекцій і на сайті та на Youtube каналі SkyLinker.
РЕБ проти Starlink: Що працює насправді?
Вже п’ятий рік ми спостерігаємо, які зміни на поле бою вносять LEO SatCom системи, такі як Starlink. Використання Starlink Силами Оборони України на практиці не лише довело стійкість такого зв’язку, але і створило передумови для початку “Епохи війн дронів”.
Детальний огляд LEO-PNT Iridium STL
В цій великій довідниковій статті зібрани факти, історія, аналітика, певна технічна інформація, посилання та різноманітна дотична інформація про один з флагманських проектів LEO-PNT індустрії - Iridium STL. Стаття буде надзвичайно корисною як для вивчення тематики, так і для розробників чи виробників технічних рішень, залежних від PNT.
Детальний огляд LEO-PNT Pulsar від Xona Space Systems
Є три літери, які визначають ритм сучасного світу: PNT — Positioning, Navigation, Timing. Це поняття здається вузькотехнічним, але насправді воно лежить в основі майже всього, що ми робимо щодня. Про його критичність ми вже докладно розповідали у статті
Занурення у LEO-PNT
Всі подальші матеріали цього циклу, як і інші подібні, будуть доступні лише платним підписникам.