РЕБ проти Starlink: Що працює насправді?

Що насправді можуть сучасні засоби РЕБ проти Starlink, де проходить межа їх ефективності і як до цього адаптувати зв’язок.

Вже п’ятий рік ми спостерігаємо, які зміни на поле бою вносять LEO SatCom системи, такі як Starlink. Використання Starlink Силами Оборони України на практиці не лише довело стійкість такого зв’язку, але і створило передумови для початку “Епохи війн дронів”.

В цій публікації ми детальніше пірнемо у надзвичайно важливий аспект — наскільки можуть бути ефективними сучасні засоби РЕБ у пригніченні такого типу зв’язку?

Для публічної класифікації та деталізації різноманіття засобів РЕП/РЕБ для протидії Starlink час ще не прийшов — в поточних умовах війни подібна інформація занадто чутлива для публічного простору. Колись згодом і ця інформація потрапить до публічного простору, щоб замінити пануючі там наразі пропагандистські парадигми та вигадані технічні характеристики.

А от розібратись із основними принципами роботи таких засобів та поверхнево оцінити ефективність того, що наразі використовують війська агресора в Україні ми спробуємо саме в цій статті.

—

З моменту початку використання Starlink в Україні, російські війська зіштовхнулись із кардинальним неспівпадінням своїх планів із реальністю. Сучасний, якісний та швидкий супутниковий зв’язок Starlink не вдалось пригнітити жодним засобом РЕП/РЕБ, яким міг оперувати противник на початку вторгнення.

Більше того, блокування доступу до Starlink на окупованих українських територіях, трагічно вплинуло на боєздатність окупаційних військ. Втрату спроможності використання цього засобу зв’язку противник досі не зміг компенсувати якісно.

Звісно, що розробка нових засобів РЕП/РЕБ, здатних подолати стійкість Starlink — стала високо пріоритетним завданням для науковців та інженерів противника. Перші спроби противника у 2022-2023 році не давали жодних значних результатів. Спроби “зашумлення” каналів прийому супутникових терміналів Starlink епізодично давали не більш, ніж виключно дрібний, обмежений локально ефект.

Повноцінні системи, розроблені саме для протидії Starlink, на полі бою ми побачили вже у 2024 році — це були такі собі прототипи систем “Пересвет”. Були звісно і інші… З того часу противник не припиняє розробку, розвиток та масштабування таких систем. Особливо у якості контрзаходів проти українських мідл-страйк та діп-страйк засобів.

Наразі і у ЗМІ, і у кулуарних розмовах, доволі часто ми чуємо, що “противник навчився вимикати Starlink”, про ті чи інші скарги пілотів дронів. Чи це дійсно так? Чи знайдено ефективні засоби глушіння LEO SatCom?

Як працює Starlink?

Для розуміння самої проблематики ми маємо розглянути принципи роботи супутникового зв’язку Starlink та його компоненти.

Як і у будь якому супутниковому зв’язку, ми маємо три основні компоненти системи — супутники, користувацькі термінали та наземну інфраструктуру.

Низькоорбітальне (LEO) сузір’я Starlink налічує наразі більше 11 000 активних сучасних супутників на орбітах із висотою 450–570 км. Тобто будь який термінал Starlink в Україні, в будь який момент часу має геометричну можливість встановити з’єднання із 60-80 супутниками.

Згадаємо також, що супутники Starlink літають над нами із великою кутовою швидкістю. Тобто якби ми хотіли відстежити такий супутник телескопом або направленою параболічною антеною, потрібно було б використовувати точний та швидкий сервопривід. Проліт таких супутників в зоні спостереження з землі дуже швидкий та займає від 3 до 10 хвилин.

Завдяки тому, що супутниковий термінал Starlink використовує Активну Фазовану Антенну Решітку (АФАР), він може взаємодіяти із будь яким супутником в зоні доступності. Зона доступності термінала — це такий собі конус, із кутом в 90-110 градусів. Тобто не весь небокрай.

Отже в залежності від направленості терміналу, йому завжди фізично доступні від 20 до 60 супутників орієнтовно. Завдяки технології Beam Switching, термінал Starlink завжди знаходить та підтримує готовність перемкнутись на один з цих супутників при втраті з’єднання з поточним.

Переважна більшість супутників Starlink обладнана оптичними міжсупутниковими каналами (OISL). Тобто майже всі супутники формують таку собі Mesh мережу. Це дозволяє не залежати від доступності наземної інфраструктури в зоні радіо досяжності супутника.

Тобто між терміналом та наземною інфраструктурою дані можуть передаватись через ланцюжок таких міжсупутникових з’єднань. У випадку втрати якогось наземного гейтвею, одного з багатьох, мережа Starlink попросту перенаправить трафік на інший.

Що тут може зробити РЕБ?

З вищенаведеного опису зрозуміло, що атакувати наземну інфраструктуру Starlink засобами РЕБ немає ані сенсу, ані можливостей. Отже розберемось — що взагалі можна тут атакувати?

Комунікація між терміналом та супутниками відбувається радіохвилями в Ku—діапазоні:

• Downlink (вниз, від супутника до термінала) — 10,7 - 12,7 ГГц (зазвичай розділений на декілька програмно визначених каналів по ~250 МГц.)

• Uplink (вгору, від термінала до супутника) — 14,0 - 14,5 ГГц (смуга 500 МГц, канали по ~60 - 62,5 МГц).

ГНСС

Для правильного націлення променя терміналу Starlink завжди потрібно знати свої координати та точне положення супутників. Така собі “космічна тригонометрія”. Для цього зазвичай використовується вбудований ГНСС приймач.

Саме тому немодифіковані термінали Starlink вразливі до тих засобів РЕП/РЕБ, які порушують роботу ГНСС. Але після того, як SpaceX “допилила” свій власний сервіс Starlink PNT, термінали старлінк стали менш залежними від ГНСС. Новий термінал Starlink V5 взагалі був представлений недавно ревізією без бортового ГНСС приймача взагалі. При цьому очікується і ревізія V5 із бортовим ГНСС терміналом.

Щоправда, можливість використання Starlink PNT для користувача компанія Ілона Маска обмежила у травні 2026 року. Але сама технологія Starlink PNT від цього з терміналів Starlink нікуди не зникла і продовжує працювати “під капотом” самих терміналів.

Супутники

Можливість “глушити” приймачі супутників на частотах передачі інформації терміналів відома давно і активно використовується відповідними засобами РЕП/РЕБ.

Але у випадку Starlink, та будь-якого іншого LEO сузір’я — задача значно складніша:

• Потрібно одночасно глушити десятки супутників (і їх стає більше щотижня)

• Висока кутова швидкість вимагає ну от дуже точного націлення на кожний супутник

• Глушіння в Ku-діапазоні вимагає дуже дорогих рішень і дуже багато енергії

Тобто для ефективного виконання задачі пригнічення зв’язку Starlink в певній локації (стільнику H3 Level 5) потрібно одночасно та ефективно глушити (Jamming) фактично всі оті швидко пролітаючі супутники, які доступні терміналам в цій локації. Нагадаємо — це лише на сьогодні 20-80 супутників…

Для виконання такої задачі потрібна дуже складна та дорога система, здатна забезпечити близько 95 дБВт EIRP — це еквівалент 3,16 ГВт ефективної випромінюваної потужності у напрямку кожного супутника.

Завдяки точно направленій на супутник антені реальне енергоспоживання буде, звісно, значно меншим — але все одно може йтися про одиниці або десятки мегават на один такий канал. А тепер множимо це на десятки супутників, які треба одночасно супроводжувати окремими променями. Тут сумарне споживання дуже швидко переходить у сотні мегават і навіть гігаватний клас. Тобто для такої задачі вже може не вистачити потужності цілої великої електростанції.

Звісно що практично реалізувати такий сценарій неможливо. Тому противник обрав інший шлях — створення перешкод, які не глушать повністю прийом даних супутником, а лише вносять в нього певні імпульсні перешкоди.

Такий підхід дозволив вписатись у значно менший енергетичний бюджет, але ціною зменшення ефективності глушіння. Тобто противник виробляє системи із енергоспоживанням до десятків кВт, які здатні заглушити комунікацію від терміналу до супутника лише частково.

Таке глушіння зазвичай призводить до втрати від часток відсотка до 35% всіх пакетів даних (згідно з нашими спостереженнями), що надсилаються з терміналу Starlink в зоні роботи такого засобу РЕП/РЕБ. Для повного переривання зв’язку цього недостатньо. Але для перешкоджання керування дроном або передачі відеопотоку даних, якщо система не адаптована до таких умов — цілком достатньо.

Такі системи можуть бути розміщені як прямо на поверхні землі, так і у заглибленнях — їм потрібен лише вільний кут досяжності саме до супутників. Відповідно енергозабезпечення та маскування — тут основні обмежуючі фактори, але помірно легко вирішувальні.

Ефективність застосування таких засобів РЕП/РЕБ зазвичай обмежена цільовою локацією — шестикутниковий стільник H3 Resolution (Level) 5, еквівалентно плямі умовного діаметру 17 км та площею 252,9 км². Але здатність якісного “прикриття” такої локації адним комплексом — все ще під питанням. Вплив на сусідні локації можливий, але з розрахунку на інші кути випромінювання відносно антен супутників — ефективність значно менша та сумнівна.

Термінали

Супутникові термінали Starlink приймають дані з низькоорбітальних супутників, сигнал яких на порядки потужніший ніж сигнали з супутників ГНСС (MEO) або з геостаціонарних (GEO) супутників. Тому такі термінали відносно мало вразливі для засобів РЕП/РЕБ.

Але у випадку розташування доволі потужних випромінювачів на значних висотах, або у безпосередній близькості до випромінювачів, термінали Starlink звісно можуть зіштовхнутись із перешкодами та втраті певного відсотку переданих даних.

Тобто для прикриття певних локацій та об’єктів противник старається розмістити антени випромінювачів якомога вище — на дахах, вежах, топографічних висотах та т.п.. Обмежуючим фактором тут слугує можливість енергозабезпечення та маскування.

Варто відзначити і активну роботу противника над малопотужними засобами РЕП/РЕБ націлених на Starlink. Останнім часом з’являється все більше подібних засобів тактичного рівня. Принцип роботи той самий — внесення імпульсних перешкод у прийом даних терміналами Starlink.

Ефективність таких засобів відносно невелика. Але може призводити до втрати контролю над неадаптованими для таких умов засобами розвідки та ураження. Мова йде передусім про дрони, як повітряні, так і наземні чи морські. Тобто ефективність таких засобів сьогодні залежить частіше від ефекту несподіванки, ніж від системного використання

Як адаптуватись?

Всі перелічені вище засоби РЕП/РЕБ об’єднані однією рисою — вони малоефективні. Так, це звучить дивно. Особливо для тих, хто відчув їх вплив у вигляді втрати контролю над дроном та т.п.. Але давайте розберемось докладніше…

Енергетичний бюджет, значна ціна та складність таких засобів РЕП/РЕБ та інші фактори, призвели до простого результату — максимумом їх ефективності є лише ЧАСТКОВА втрата пакетів в комунікації між терміналом Starlink та супутниками.

Так, якщо ваша система не адаптована до часткової втрати пакетів, ви отримуєте цілком негативний результат — відпадають відеотрансляції, втрачається керування та т.п.. Тобто результат виглядає “достатньо ефективним”... Аж поки ви не проконтролюєте телеметрію Starlink і не побачите, що весь цей час ваш термінал залишається на зв’язку із супутником.

Тобто проблема, яку ви спостерігаєте не є проблемою втрати зв’язку терміналом Starlink із мережею супутників. Це проблема саме доставки ваших даних по супутниковому каналу зв’язку.

Якщо наприклад бортова система дрона застосовує в своїй комунікації адекватні мережеві технології, що дозволяють працювати в умовах великої втрати пакетів даних — ви можете навіть не помітити впливу цих засобів РЕП/РЕБ. Або відчути лише певне падіння пропускної здатності каналу.

Все, що потрібно для цього - скористатись вже існуючими рішеннями гарантованої доставки трафіку. Тобто задіяти вже потрібні системи та алгоритми на вже існуючому обладнанні.

Відповідні технології з’явились зовсім “не сьогодні”, та навіть “не вчора”... Мережеві рішення, які використовують принципи надлишковості, корекції та повторної передачі даних — все це доволі “старі добрі” технології для роботи в умовах нестабільного зв’язку.

Фахівцям рекомендуємо звернути увагу на:

• Selective ARQ — вибіркова повторна передача лише тих пакетів, які були втрачені.

• FEC / Erasure Coding — передача додаткових контрольних даних, які дозволяють відновити частину втрачених пакетів без повторної передачі. Сюди відносяться Reed–Solomon, Raptor/RaptorQ, RLNC та інші подібні алгоритми.

• Interleaving — розносить пакети в часі, щоб серія послідовних втрат розподілялась між різними FEC-блоками і не перевищувала можливості їх відновлення.

• Adaptive Hybrid FEC + ARQ — поєднання корекції та повторної передачі, при якому обсяг надлишкових даних автоматично змінюється залежно від поточного рівня втрат у каналі.

Звісно, забезпечення альтернативних додаткових каналів зв’язку — завжди добре рішення теж. Але не завжди доступне…

Звісно, така стійкість не безкоштовна — платити за неї доводиться частиною пропускної здатності, додатковим трафіком та, залежно від рішення, певним збільшенням затримки.

Висновки

Так, противник інтенсивно насичує поле бою засобами РЕБ для пригнічення Starlink. Ефективність цих засобів виглядає значною лише на перший погляд. Насправді їх технічна ефективність набагато нижча, якщо адаптувати технології зв’язку на мережевому рівні.

На жаль не існує якихось простих чарівних налаштувань, які дозволять терміналу Starlink ігнорувати згадані засоби РЕП/РЕБ. Але якщо сприймати Starlink лише як один з каналів передачі та прийому даних, то застосування найдоступніших вам технологічних рішень мережевого рівня, дозволить якщо не зовсім позбутись вразливості, то мінімізувати її до прийнятного рівня.

Тобто ваша задача попросту навчити свою систему стабільно працювати навіть при умовних 35% втрат пакетів, які можуть створювати такі засоби РЕБ. Це нівелює вплив на ваші засоби розвідки та ураження якщо не повністю, то у значній частині.

Отже, якщо ваша система зв’язку адаптована до відповідних умов, ефективність таких засобів РЕП/РЕБ проти Starlink стрімко наближається до нуля. При цьому самі ці системи залишаються дуже дорогими, складними та технологічно вимогливими виробами, на розробку і впровадження яких противник витратив значні ресурси. Витратив без досягнення мети…

Адаптація ваших систем - це не адаптація Starlink. Це адаптація наявної мережевої компоненти до нестабільних каналів зв’язку.

Не будемо також недооцінювати противника — існує вірогідність підвищення ефективності таких засобів РЕП/РЕБ з часом. Але і альтернативних засобів супутникового зв’язку, та й не лише них, теж стає більше з часом.

Та й у самої системи Starlink залишається ще технологічний резерв адаптації під технології пригнічення, які можуть придумати російські або китайські розробники. Програмна визначеність терміналів та супутників дозволяє доволі швидко міняти параметри роботи як всієї мережі, так і її окремих компонентів.

Отже, у ціх перегонах щита та меча, лідерство все ще зберігається саме за LEO SatCom.

Саме підтримка платних підписників SkyLinker.io дозволить нам ще краще та ще більше длитись незалежною аналітикою, цікавими оглядами та продукувати навчальні та освітні матеріали. Від недорогої підписки ціною в декілька філіжанок кави на місяць до більш вагомої рівня “Patron” - все це наочно та якісно конвертується в інформацію та знання, передусім для захисників України.

Все найцікавіше зі світу зв’язку та космічних технологій доступно також у вигляді освітніх аудіоподкастів та відеолекцій і на сайті та на Youtube каналі SkyLinker.