Що таке Direct-to-Cell від Starlink і як воно працює
Що стоїть за технологією супутникового мобільного зв’язку, яку вже тестує Київстар разом зі Starlink. Чого від неї варто чекати, а чого ні. Міфи і реалії.
Ще кілька років тому ідея подзвонити або надіслати повідомлення з глухої гірської долини напряму через супутник зі звичайного смартфона виглядала фантастикою. Сьогодні — це вже перші польові тести. SpaceX зі Starlink разом із мобільними операторами показують, що телефон може «дістатися» до орбіти без спеціальних антен чи громіздких «супутникових трубок». В Україні цю технологію вже випробував Kyivstar, запустивши бета-тест Direct-to-Cell восени 2025 року.
Але тут важливо одразу сказати: Direct-to-Cell не є магічним рішенням, яке миттєво замінить усі вежі зв’язку. Це лише початок великого процесу. Сьогодні йдеться про SMS, завтра — про базові дані, а на дзвінки та стабільний інтернет доведеться чекати ще роками. І навіть тоді зв’язок залежатиме від «чистого неба», батарея смартфона сідає швидше, а сигнал можна виявити чи заглушити.
Тому ця стаття — не про гучні обіцянки. Ми розберемося, що насправді таке Direct-to-Cell, як воно працює, які міфи варто відкинути й чого реально очікувати у найближчі роки. Матеріал об’ємний і насичений — це не «двоххвилинне чтиво», а докладний розбір для тих, хто хоче зрозуміти технологію без рожевих окулярів. Із адаптацією саме під питання та потреби українців, причому насамперед військовослужбовців.
Що таке Direct-to-Cell
Direct-to-Cell (DTC) — це не черговий маркетинговий трюк, а конкретна технологія: супутник працює як базова станція мобільного зв’язку. Звичайний телефон, який ми носимо у кишені, підключається до нього так само, як у місті до вежі оператора. Ніяких «супутникових трубок», додаткових антен чи спеціальних застосунків — лише стандартний LTE-смартфон і відкрите небо над головою.
Звідси й назва: Direct-to-Cell, тобто «напряму до комірки» — у сенсі до комірки мобільної мережі, якою в даному випадку є не наземна вишка, а супутник на низькій орбіті. У ЗМІ іноді зустрічається формулювання Direct-to-Call — це скоріше вільне трактування, коли акцентують саме на можливості майбутніх дзвінків. Але у офіційних документах SpaceX і партнерів термін однозначний: Direct-to-Cell.
Щоб зрозуміти різницю:
Direct-to-Device (D2D) — ширший підхід, де супутники працюють із будь-якими пристроями напряму, від датчиків IoT до модемів.
Direct-to-Cell (DTC) — вузький випадок: йдеться саме про роботу з мобільними телефонами.
Усередині DTC поступово додаються функції: спершу повідомлення (SMS), потім дані, далі — голос.
Ключовий момент, який варто пам’ятати: це не чарівна паличка, а технічний компроміс. Телефон не може «кричати» потужно, тому супутник оснащується великими антенами, щоб «почути шепіт». І працювати це буде лише там, де між телефоном і небом немає нічого зайвого — без дахів, лісу чи гірських схилів.
Direct-to-Cell — це спроба зробити мобільний зв’язок справді глобальним: там, де сьогодні ви лишаєтесь без сигналу, завтра у вас може бути хоча б базова можливість надіслати повідомлення чи здійснити виклик.
Як ми дійшли сюди
Історія Direct-to-Cell не почалася з Ілона Маска чи Київстар. Вона почалася з того моменту, коли людина вперше піднесла до вуха мобільний телефон — той самий важкий «цеглиноподібний» апарат 1G. Тоді зв’язок був дорогим, якість — сумнівною, але ідея «говорити будь-де» уже вразила світ.
За кілька десятиліть ми пройшли від аналогового 1G до цифрових 2G, від SMS до мобільного інтернету 3G, від смартфонів і стрімінгу в 4G до нинішнього 5G з його гігабітними швидкостями. У кожному поколінні мереж ставало більше «магії», але насправді це завжди була інженерія: нові стандарти, нові антени, нові частоти, нове обладнання.
Втім, жодне покоління не вирішило головної проблеми — «мертвих зон». Із 1G по 5G покриття ставало щільнішим, але все одно залежало від того, де вежу можна поставити, а де — ні. Моря, гори, пустелі, фронт — лишалися «білими плямами».
Саме цю проблему вперше системно сформулювали у новому підході, що з’явився разом із 5G: Non-Terrestrial Networks (NTN) — мобільні мережі, які виходять за межі земної інфраструктури. NTN — це не тільки супутники, але й дрони, стратостати, будь-які «не наземні» платформи, здатні стати частиною мобільної мережі.
Докладніше про цей шлях ми вже розповідали у матеріалі «Від аналогового 1G до NTN». Там — більше про кожне покоління і як вони крок за кроком готували підґрунтя для сьогоднішнього стрибка. У цій статті нам важливо лише побачити головну лінію: Direct-to-Cell — це природне продовження еволюції мобільних мереж, де «вежа» нарешті піднялася на орбіту.
Трохи техніки без «сухаря»
Щоб зрозуміти, як працює Direct-to-Cell, варто розкласти все на прості образи.
Орбіти.
Супутники, що дають DTC, літають на низькій навколоземній орбіті (LEO) — приблизно 500–600 км над Землею. Це порівняно «близько»: сигнал доходить швидко, затримки малі, але й «бачать» вони лише вузьку смугу поверхні. Тому таких супутників потрібно сотні, щоб скласти глобальну мозаїку покриття.
Сигнали
Телефон — не потужна рація. Він радше «шепоче» у напрямку неба. Супутник, щоб почути цей шепіт, має великі фазовані антени, які одночасно «слухають» тисячі сигналів і формують вузькі промені. Це ніби величезне вухо, яке можна націлити туди, де заговорив ваш смартфон.
Мова порозуміння
Щоб супутник і телефон «зрозуміли» одне одного, потрібен спільний словник. Цим словником є стандарт 3GPP NTN, прийнятий у рамках 5G. Він визначає, як телефон має «вітатися» із супутником, які частоти використовуються, як коригувати сигнал, що зникає через рух апаратів на орбіті. Без цього «словника» кожен говорив би своєю мовою.
Обмеження
І тут головне нагадування: телефон може «дістатися» супутника тільки тоді, коли має чисте небо. Дах будинку, густі дерева чи навіть мокрий ліс легко поглинуть сигнал. На відміну від наземної вежі, яка може «пробити» через стіни, супутниковий канал працює лише у прямій видимості.
Тож Direct-to-Cell — це не магія і не панацея. Це інженерне рішення, яке дозволяє вашому смартфону «подзвонити в небо», якщо ви опинилися далеко від цивілізації. Але працює воно тільки в ідеальних умовах, а значить — вимогливе до користувача.
SpaceX і його версія DTC
Перші кроки
Direct-to-Cell від SpaceX — це сьогодні, мабуть, найбільш обговорюваний проєкт у світі супутникового мобільного зв’язку. Перший гучний анонс пролунaв ще у 2022 році, коли компанія домовилася з T-Mobile у США. В Україні ця історія набула особливої актуальності у 2025-му, коли Kyivstar провів перші польові тести DTC разом зі Starlink. Уже восени стартувала бета-програма. Для користувача це виглядає як звичний роумінг: ви залишаєтесь у мережі свого оператора, тільки роль «вишки» виконує супутник.
Спеціальні супутники з DTC
Важливий нюанс: функцію DTC виконують не всі супутники Starlink V2 Mini Optimized, а лише їхні спеціальні версії, обладнані модемом eNodeB та фазованими антенами. Решта V2 Mini залишаються «інтернет-супутниками», які забезпечують класичний сервіс Starlink. На орбіті формується мішана флотилія: частина супутників — для інтернету, частина — для мобільного зв’язку.
Траєкторія SpaceX - від партнера до оператора
Наразі основна модель — інтеграція з операторами мобільного зв’язку, глобальними та національними. SpaceX забезпечує «орбітальні вежі», а мобільний оператор лишається контактною точкою для абонента. Але після угоди з EchoStar компанія отримала доступ до радіочастотного спектра AWS-4 і H-block у США. Це відкриває шлях, аби в майбутньому стати самостійним мобільним оператором DTC. Проте цей крок не відбудеться завтра: для нього потрібні нові покоління супутників і роки розгортання.
Довгий шлях ще попереду
Впровадження DTC — процес тривалий. Сьогодні доступні лише короткі повідомлення; далі очікується інтернет низьких швидкостей для IoT і базових даних; і лише потім — голосові дзвінки. За прогнозами, масштабне нарощення DTC-флоту почнеться після 2026 року, а глобальне покриття може з’явитися ближче до 2030-го. Це означає, що «вау-ефекти» не варто чекати швидко. Але навіть теперішній рівень — можливість відправити SMS у «мертвій зоні» — уже критично важливий, особливо для України.
Інші гравці
SpaceX не сам у цій гонці. Ідея підключати звичайні смартфони до супутників виникла не вчора, і вже є кілька компаній, які працюють над схожими рішеннями. Але якщо говорити про те, що доступне користувачеві прямо зараз — картина виглядає інакше.
AST SpaceMobile зробив ставку на гігантські супутники з розкладними антенами розміром у десятки метрів. Їхній BlueWalker-3 вже продемонстрував голосові та навіть відеодзвінки зі звичайних смартфонів у мережах AT&T і Vodafone. Технологічно AST орієнтується на LTE/5G NR у діапазонах партнерських операторів, фактично дублюючи на орбіті базову станцію gNodeB. Це виглядає вражаюче, але поки що залишається демонстраціями, а не масовим сервісом. В Україні AST не має жодного партнера.
Lynk Global рухається простішим шляхом. Їхні невеликі супутники вже сьогодні дозволяють відправляти SMS через операторів у кількох країнах Африки та Карибського басейну. Це працює на базі LTE Release 9/10 і вузьких каналів у спектрі партнерів, тому сервіс обмежений текстовими повідомленнями. Для України Lynk недоступний.
Apple разом із Globalstar — єдина пара, яка дала масовий доступ. Починаючи з iPhone 14, у багатьох країнах діє функція SOS через супутник. Вона працює у L-band (1610–1618 МГц), на частотах Globalstar, і не інтегрована у 3GPP NTN, а базується на власному протоколі передачі коротких повідомлень. Це не повноцінний Direct-to-Cell, а спеціалізований сервіс для екстрених ситуацій. І в Україні він недоступний.
Отже, якщо дивитися тверезо: український абонент має реальний доступ до DTC-сервісу лише через Starlink і Kyivstar. Усі інші рішення залишаються або демонстраціями, або локальними сервісами десь далеко.
Міфи і реальність
Коли з’являється нова технологія, медіа й політики часто перебільшують її можливості. Direct-to-Cell — не виняток. У публікаціях можна зустріти твердження, що «звичайні дзвінки зі смартфона у супутник уже працюють» або що «тепер зв’язок буде завжди й всюди». Це створює завищені очікування, які небезпечні тим, що люди починають розраховувати на сервіс у ситуаціях, де він ще не здатен допомогти.
Міф 1. Direct-to-Cell вже дозволяє дзвонити будь-де.
Насправді перший етап — це SMS і короткі дані. Голос і швидкісний інтернет потребують розширення сузір’я та складних оновлень у мережі. Тож дзвінок із гір чи з фронту напряму через супутник — це перспектива на кілька років уперед, а не сьогодення.
Міф 2. Тепер сигнал буде навіть у приміщенні.
Телефон «шепоче» супутнику, а не «кричить» — тому чисте небо лишається обов’язковою умовою. Будівля, густий ліс або навіть мокрі крони дерев легко поглинають сигнал.
Міф 3. Direct-to-Cell замінить наземних операторів.
Ні. Це доповнення, а не альтернатива. Мобільні оператори залишаються ключовими: саме через них абоненти отримують доступ, і саме їхня інфраструктура визначає масштаб сервісу.
Міф 4. Це «захищений від усього» зв’язок.
Реальність: будь-яка радіотехнологія має вразливості. DTC можна заглушити РЕБ, створити фальшиві сигнали чи обмежити роботу через нестачу шлюзів. Для військових це критично: на «невидимість» смартфона у супутниковій мережі розраховувати не варто.
Міф 5. Все запрацює відразу.
У медіа часто звучить «осінь — і вже дзвонимо через супутник». Але навіть SpaceX офіційно пояснює: функції будуть додаватися поступово. Можливість надіслати повідомлення вже цього року — це великий крок, але решта — питання кількох років.
Міф 6. Direct-to-Cell працює через термінали Starlink.
Це одна з найпоширеніших плутанин. Люди часто думають: якщо в сусіда на даху стоїть термінал Starlink, то достатньо підійти до нього ближче з телефоном — і ось воно, Direct-to-Cell. Звучить смішно, але такі питання справді ставлять.
Насправді ж це дві різні послуги:
Термінали Starlink — це обладнання для широкосмугового інтернету. Вони напряму спілкуються із супутниками у Ku/Ka-діапазонах і створюють Wi-Fi у домі чи авто.
Direct-to-Cell працює зовсім інакше: смартфон під’єднується напряму до супутника у частотах мобільного оператора (LTE). Ніяких терміналів тут не потрібно.
Тож стояти поруч із терміналом, сподіваючись, що він «роздає DTC», — це те саме, що притискати телефон до телевізора, аби «зловити» супутникове ТБ.
Слабкі місця й вразливості
Direct-to-Cell виглядає як прорив, але має низку фундаментальних обмежень і вразливостей, які треба знати.
Фізичні перешкоди
Головна умова роботи DTC — пряма видимість супутника, тобто чисте небо. Дахи, товсті стіни, щільна листяна маса, гірські уступи або навіть сильний дощ значно послаблюють сигнал і можуть повністю його перекрити. На відміну від наземної вишки, супутниковий канал не «пробиває» перешкоди.
Енергоспоживання смартфона
Зв’язок із супутником змушує радіомодуль апарата працювати інтенсивніше, особливо коли сигнал слабкий або під час тривалого з’єднання. Тому батарея сяде помітно швидше під час довгих дзвінків чи постійного обміну даними. Для коротких SMS це майже непомітно, але для голосу та потокових даних вплив істотний — попит на павербанки цілком може зрости. 🙂
Ризик виявлення
Активний смартфон у мережі DTC випромінює сигнал на частотах LTE/NR, який можуть виявляти системи радіоелектронної розвідки та пасивні локатори. Тому користувачі DTC не є «радіонезримими» — їх можна виявити й локалізувати за випромінюванням.
Уразливість до радіоелектронних засобів (РЕБ)
Як і будь-яку бездротову технологію, DTC можна заглушити або спотворити. Низька потужність uplink-сигналу від смартфона робить його особливо вразливим: цілеспрямовані джерела завад можуть серйозно вплинути на роботу каналу.
«Фальшиві соти» як гачок
Існує ризик, що наземні або повітряні пристрої, що імітують мережеві параметри DTC (наприклад, схожі імена мережі або PLMN), можуть притягувати пристрої, які вручну або автоматично шукають мережу DTC. У такому випадку мобільний пристрій може спробувати зареєструватись у підробленій «соті», що створює ризики перехоплення ідентифікаторів або збору сигналів для геолокації. Тут ключове слово — не те, що підробка імітує супутник, а те, що вона виступає «гачком» для пристроїв, які активно шукають мережу.
Залежність від наземної інфраструктури
Навіть коли телефон «бачить» супутник, більшість реалізацій DTC опираються на наземні шлюзи та мережеві елементи для маршрутизації трафіку і взаємодії з операторами. Якщо шлюзи відключені, пошкоджені або контролюються третіми сторонами, ефективність і доступність сервісу істотно падають.
Q&A — типові питання
Чи потрібен для DTC новий телефон?
Зазвичай — ні. Ідея DTC у тому, щоб працювати з існуючими LTE/5G-пристроями без апаратних модифікацій. Проте потрібно, щоб телефон підтримував діапазони та профілі, які використовує оператор у DTC-імітації; деякі старі моделі або заблоковані за регіоном апарати можуть не працювати.
Чи треба міняти SIM?
Не обов’язково. Найчастіше DTC інтегрують як сервіс оператора — ваш абонентський номер і SIM залишаються. У певних сценаріях оператор може вимагати певні налаштування або спеціальний профіль, але масового «перекладання» SIM-карти не передбачається.
Чи можна дзвонити через DTC вже сьогодні?
Поки що в комерційному вигляді — переважно SMS і дуже обмежені дані. Голос і швидкі дані — це етапи наступних років. Для масових голосових викликів потрібне масштабне нарощення флоту супутників і мережевих можливостей.
Чи працює DTC в будинку під дахом?
Як правило — ні. DTC потребує прямої видимості супутника («чисте небо»). Дахи, щільна крона дерев, споруди й інші перешкоди сильно знижують або повністю блокують канал.
Наскільки швидко сідає батарея при DTC?
Енергоспоживання зростає, особливо під час тривалих зв’язків або при слабкому прийомі. Для коротких SMS це майже не помітно; для довгих дзвінків або постійного обміну даними — батарея витрачатиметься значно швидше.
Чи безпечний зв’язок через DTC?
Канал шифрується згідно з мобільними стандартами, але DTC має уразливості: можливість підробних «сот», заглушення/РЕБ, залежність від наземних шлюзів. Не можна вважати DTC «повністю безпечним» або «невразливим».
Чи може противник виявити телефон, який користується DTC?
Так. Активний смартфон випромінює сигнал на мобільних частотах — його можуть виявляти системи радіоелектронної розвідки і пасивні локатори. DTC не робить пристрій «невидимим».
Що таке «фальшиві соти» і наскільки це реально?
«Фальшиві соти» — наземні/повітряні пристрої, що імітують параметри мережі (ім’я мережі, PLMN тощо). Вони можуть привернути пристрої, які автоматично шукають або вручну налаштовані на мережі DTC. Наслідки — від збору ідентифікаційних даних до перехоплення сесій; тому хвилю «підключень вручну» слід розуміти як ризик.
Чи можна заглушити DTC простими засобами?
Уразливість до радіоелектронних впливів існує: прицільні джерела завад здатні серйозно порушити uplink-канал від телефону до супутника. Це одна з головних відмінностей від стійкості деяких військових рішень.
Чи відрізняються DTC-реалізації у різних компаній?
Так. Підходи різні: одні використовують великі супутники з потужними антенами (AST), інші — малий клас і простіші послуги (Lynk), Apple/Globalstar дають SOS-канал у L-діапазоні, а SpaceX орієнтується на 3GPP-сумісну інтеграцію у великих масштабах. Для користувача це означає: доступність і набір функцій залежать від конкретного оператора/партнерства.
Чи є DTC вже в Україні?
Так — Kyivstar проводить бета-тестування в партнерстві зі Starlink (вересень–жовтень 2025 у формі бета-програми; старт із SMS). Це тестова фаза; масштабний комерційний запуск потребуватиме додаткових етапів.
Коли очікувати повноцінних голосових дзвінків і швидких даних?
Оцінки різні, але реалістично: етапи SMS/IoT — 1–3 роки в масштабі експансії; ширше покриття даних і голосу — 3–7 років для значного розгортання; повне глобальне охоплення і стійкий сервіс може зайняти близько 7–10 років, залежно від інвестицій, запусків і регуляторних домовленостей.
Скільки це коштуватиме користувачу?
Це питання бізнес-моделі оператора. На початкових етапах це може виглядати як спеціальний роумінг або окремий тариф; у майбутньому — різні моделі (пакети SMS, плани для IoT, голосові послуги). Точні ціни залежать від оператора і регіону.
Чи варто покладатися на DTC як на основний канал у критичних операціях?
З поточного стану технології — ні. DTC варто розглядати як додатковий або резервний канал: корисний у «мертвих зонах», але обмежений умовами видимості, енергетично затратний і вразливий до РЕБ і підробних станцій.
Чи зміниться щось для оператора (наприклад, Kyivstar) при впровадженні DTC?
Так. Оператори мають вирішувати питання спектра, інтеграції мереж, політик реєстрації, взаємодії із супутниковим провайдером та регуляторними вимогами. DTC піднімає складні технічні та юридичні питання, які оператори опрацьовують у партнерстві з постачальниками супутникового сервісу.
Що далі?
Те, що ми бачимо зараз, — лише стартова фаза. На орбіті вже кілька сотень супутників Starlink із підтримкою Direct-to-Cell. Вони дозволяють продемонструвати базові можливості — SMS із «мертвих зон». Але цього недостатньо для голосових дзвінків чи стійкого інтернету.
У планах SpaceX — довести кількість супутників із DTC-модулями до десятків тисяч. У документах фігурує цифра близько 15 тисяч «орбітальних веж», які мають з’явитися у складі наступних поколінь. Це означає роки поступових запусків: десятки місій щороку, нарощування інфраструктури й інтеграція нових функцій.
Що це дасть користувачам?
Повідомлення — уже тут: у США сервіс запущено з T-Mobile, в Україні Kyivstar тестує SMS через Starlink.
Дані для IoT та базові сервіси — обіцяють у 2025–2026 роках: це будуть невеликі швидкості, придатні для датчиків і простих додатків.
Голосові дзвінки — найбільш очікувана функція, яку SpaceX і партнери пов’язують із другою половиною десятиліття. Реалістично — це залежить від темпів запусків, тому швидше за все варто дивитися на 2026–2027 роки.
Глобальне покриття без «мертвих зон» — горизонт 2028–2030, коли сузір’я буде достатньо щільним, щоб працювати майже будь-де.
Але Україна не приречена залишатися в монополії одного гравця. У наступні роки на ринок можуть вийти й інші проєкти, про які ми згадували вище: AST SpaceMobile, Lynk, а також нові ініціативи, що тільки готуються. Якщо вони знайдуть місцевих партнерів і отримають регуляторні дозволи, конкуренція стане реальною — і це добре для користувачів.
Тому «що далі?» — це не миттєва революція, а марафон поступових змін, де Україна теж стане полігоном для нових сервісів. Сьогодні ми можемо надіслати SMS із місця, де немає вишки. За кілька років зможемо зробити дзвінок із гірської долини. А ближче до кінця десятиліття «мертвих зон» може просто не лишитися. Але шлях до цього довгий, і очікування треба тримати реалістичними.
Саме підтримка платних підписників SkyLinker.io дозволить нам ще краще та ще більше длитись незалежною аналітикою, цікавими оглядами та продукувати навчальні та освітні матеріали. Від недорогої підписки ціною в декілька філіжанок кави на місяць до більш вагомої рівня “Patron” - все це наочно та якісно конвертується в інформацію та знання, передусім для захисників України.
Все найцікавіше зі світу зв’язку та космічних технологій доступно також у вигляді освітніх аудіоподкастів та відеолекцій і на сайті та на Youtube каналі SkyLinker.