Керування FPV через GEO SatCom у противника
Російські розробники представили комбіноване рішення з FPV-CTVP із компактним але не мініатюрним терміналом супутникового зв’язку.
Хоч контрабандні струмочки дозволяють армії країни-агресора отримувати термінали Starlink, зона їх застосування все ще обмежена окупованими територіями України. Пласкі термінали з АФАР власного виробництва ще не стали доступними противнику масово. Тому фахівці вимушені шукати доступні альтернативи. І інколи їх знаходять…
На інтенсиві «Архіпелаг-2025», що відбувся 7-17 серпня 2025 в Сколково, команда СПбГУТ «Чорная каракатица» підняла в повітря важкий мультикоптер, на верхній площадці якого встановили сферичний радіопрозорий обтічник. Під ним — супутниковий абонентський модуль РС-30М від AO «ИСС» имени академика М. Ф. Решетнёва. Бортова камера підключилася до нейрокодера FPV-CTVP, картинка через РС-30М пішла на супутник «Ямал-601», і HD-потік дійшов до пункту управління.
По суті це була демонстрація цілком працездатного рішення. Отже противник отримав можливість піднімати повітряну точку доступу в супутник. Далі — розбір того, що це технічно означає, як працює на полі бою і які у нього вразливості.
Супутниковий термінал РС-30М
На знімках — октокоптер з міцною карбоновою рамою, великими акумуляторними блоками під центром і характерним «бульбашковим» обтічником зверху. Під обтічником — коробки апаратури, кабелі, електроніка — це і є РС-30М у польовій інсталяції.
РС-30М — це абонентський супутниковий термінал, розроблений в АО «ИСС» имени академика М. Ф. Решетнёва (Красноярськ, РФ), одному з головних виробників російських супутників і наземної апаратури. У відкритих матеріалах термінал позиціонувався як компактне рішення для рухомих платформ, здатне автоматично наводитися на геостаціонарні супутники та забезпечувати передачу даних у реальному часі. Раніше неодноразово згадувався в ЗМІ, у т.ч. у повідомленнях про успішне тестування на поїзді.
Технічні дані (з наявних джерел):
Апертура антени: ~30–32 см.
Маса модуля: ≈ 2,5 кг.
Пропускна здатність: до ~80 Мбіт/с (RX), до ~5 Мбіт/с (TX).
Час виходу на супутник: < 3 хв.
Призначення: робота на рухомих/бортових платформах з автоматичним наведенням на GEO.
Підсумок: апертура і маса роблять РС-30М не дуже зручним але все ж підйомним для відповідного розміру коптерів. Для носія потрібні запас тяги, великі батареї та місце під апаратуру — саме таку платформу і використали на полігоні.
Супутник Ямал-601
Супутник «Ямал-601» на позиції 49° E — побудований на французькій платформі Spacebus-4000C4, виробник — Thales Alenia Space (Thales Group у партнерстві з італійською Leonardo) на замовлення Газпром та запущений 30 травня 2019 року. Це сучасна GEO-платформа з багатоканальним навантаженням у C і Ka. У демонстраціях використовували саме трубу супутника як «довгий шлейф» для відео.
Для HD-сесії використовували Ka-промінь, оскільки апертура термінала і формат відео відповідають типовим вимогам Ka-смуги.
Публічна карта не обов’язково відображає всі оперативні промені — імовірно, існують закриті конфігурації для армійських задач.
Енергетика — суть, після якої розумієш обмеження
Усі великі питання цієї системи зводяться до одного: скільки енергії потрібно, щоб утримати супутниковий канал у повітрі. Відповідь — не в сотнях ват постійно, але в десятках ват, що для дрона вирішально.
Орієнтовні робочі оцінки (припущення на підставі класу обладнання і практики мобільних VSAT-терміналів. Можливо завищені):
Прийом HD + стеження (декодер + приводи): ≈ 15–40 Вт.
Активний uplink у Ka при ~5 Мбіт/с: ≈ 30–80 Вт.
Середній сумарний режим (RX+TX): ≈ 50–90 Вт.
Пікові режими (корекція, підвищення EIRP): до ~100–120 Вт.
Що це означає практично: десятки ват на постійній основі швидко «з’їдають» батарею. Якщо платформа несе кілька великих акумуляторів (й те видно на фото), то вона може тримати сеанс, але тривалість польоту скорочується — інколи суттєво. У сценаріях, де uplink працює постійно або в умовах дощу, витрати зростають.
Сценарії використання
З такою вітрильністю та енергетикою такий набір малопридатний для застосування для ураження. Але може бути застосованим для розвідки чи спостереження або у ролі ретранслятора для розширення зони зв’язку.
Вразливості
Продемонстрована комбінація технологій має природні точки слабкості:
Uplink у Ka при малій апертурі тарілки — критичний. Діапазон чутливий до дощу/снігу (rain fade) і легко деградує; локальний джемінг uplink робить канал непридатним. Чим сильніше вітер тим сильніші флуктуації БПЛА, а відповідно і антени.
Енергетична логістика — десятки ват «працюють» проти часу в повітрі; без ротації акумуляторів або значної батарейної маси платформа недовго тримає активний канал. Знову ж підвищене енергоспоживання при вітрах - вітрільність + енергетика системи відстеження.
Фізична помітність — великий октокоптер із такою сферою зверху візуально видно. По мірі роботи та нагріву буде характерний тепловий слід.
Затримка GEO — близько півсекунди RTT; Навіть при наворочених каскадах ШІ керування буде “пригальмовувати”.
Заключення
Демонстрація СПбГУТ — це практичне застосування ССЗ на борту. Вони підняли в повітря повноцінний супутниковий вихід: РС-30М на борту мультикоптера, канал через «Ямал-601» і нейрокодек, що робить картинку придатною для оператора. В обмін ворог платить масою, енергетикою і помітністю. Це не «чарівний засіб», але це дієвий інструмент для далекого спостереження і ретрансляції. Усуньте вихід — і відійде не просто камера, а ціла логістична нитка бачення противника.