Чи готові країни Європи до атак російських дронів із Starlink на борту
2025 рік приніс нові уроки та нові виклики. Війська агресора почали системно та масово використовувати Starlink на своїх дронах. Чи готові інші країни до таких викликів?
Події другої половини 2025 року показали, що європейські країни не готові до атак безпілотними дронами на своїй території. Україна має засоби виявлення та знищення таких дронів та постійно покращує їх ефективність. Але європейські країни значно відстають в цьому напрямку і вимушені використовувати більш дорожчі та менш ефективні засоби.
Тепер Україна зіштовхнулась з новими викликами — масове та системне застосування супутникових терміналів Starlink на російських дронах змушує переосмислити багато питань. Зокрема - задачі виявлення та знищення дронів противника із таким зв’язком на борту. Спробуємо проаналізувати наскільки ця проблема актуальна для країн Європи. Особливо тих, котрі мають спільні кордони з тзв. російською федерацією.
Будь хто в країнах європейського континенту, незалежно від статусу резидента тої чи іншої країни, може купити собі термінал Starlink Mini із відповідним пакетом послуг. Для цього не існує жодних додаткових процедур перевірки особи чи адреси. В більшості випадків для цього достатньо мати платіжну картку будь якого банку, навіть банку іншої країни. Тобто купити Starlink насправді простіше, ніж навіть купити собі SIM карту із номером телефону будь якого мобільного оператора в Європі. Це демонструють у т.ч. і випадки закупівлі в європейських терміналів Starlink для російської армії.
Придбаний таким чином термінал Starlink буде працювати будь де на континенті, без обмежень. У т.ч. на автівці, під час руху. Це, звісно, дуже зручно для багатьох. Але чи є перешкоди для того, щоб якийсь терорист, у т.ч. найнятий спецслужбами країни-агресора, встановив саме цей термінал на дрон із вибухівкою прямо на території країн Європи? Наприклад на “Молния-2” або “Ланцет”? Вже є багато свідоцтв виготовлення та використання таких дронів російськими військовими в Україні. Зібрати такий дрон із так чи інакше завезених запчастин - не виглядає проблематичним.
Дрони, котрі керуються через супутниковий канал зв’язку вкрай тяжко виявити та майже неможливо пригнітити. Ефективність влучання таких ударних дронів вкрай висока - Україна вже страждає від цього. Отже, чи є якийсь захист від такого використання терміналів Starlink чи OneWeb в Європі? Чи є засоби контролю або регулювання, котрі враховують такий ризик та дозволяють його зменшити? Спробуємо розібратись із відповідями на ці питання.
Формально, і це напевно буде заявляти будь які політики чи держслужбовці цих країн — так, певні інструменти контролю існують. Але практично — ці механізми та засоби фактично не адаптовані до сценарію використання супутникового інтернету на безпілотних платформах. Тобто а ні перешкод, а ні контрольних механізмів наразі попросту не існує.
По-перше, Starlink є цивільною системою зв’язку. Вона не інтегрована в європейські системи контролю повітряного простору, не підпадає під класичні механізми ліцензування радіозасобів у реальному часі та не має обов’язкової прив’язки до конкретного місця використання чи будь якої національної реєстрації. Для оператора мережі термінал — це лише абонент із координатами, а не елемент потенційної зброї. Відповідно, жодна держава не бачить його як загрозу доти, доки не відбувається інцидент. Допоки загроза не спрацювала…
По-друге, засоби радіомоніторингу та радіоелектронної боротьби, якими володіють країни ЄС, історично орієнтовані на інші сценарії: захист військових баз, об’єктів критичної інфраструктури, протидію класичним БПЛА з лінійним радіоканалом або GNSS-навігацією. Супутниковий канал LEO з адаптивною модуляцією, вузькими променями та високою енергетикою — це інший клас цілі. Його подавлення або перехоплення вимагає зовсім іншої архітектури РЕБ, якої у європейських країн просто немає у розгорнутому вигляді.
По-третє, майже відсутній правовий та регуляторний контур, який би враховував зв’язку «цивільний супутниковий термінал + безпілотна платформа». Дрон із вибухівкою в Європі досі сприймається як екзотичний терористичний сценарій, а не як системна військова загроза. Відповідно, немає вимог до виробників дронів, немає обмежень на інтеграцію супутникових терміналів, немає обов’язкових механізмів дистанційного відключення або примусового геофенсингу на рівні держави.
Більше того - якщо такий дрон буде використовувати коміркову мережу мобільного зв’язку (5G, LTE, 3G), існуючі регуляції залишають шанс відстежити такого абонента технічними засобами операторів національних мереж. У випадку мобільного супутникового зв’язку таких регуляцій та інструментів попросту наразі ще немає.
Окреме питання — виявлення. Україна за роки війни вибудувала багаторівневу систему: акустика, оптика, РЛС малої дальності, аналіз радіоефіру, кореляція даних. У більшості європейських країн таких систем або немає взагалі, або вони існують у вигляді пілотних проєктів. При цьому дрон із Starlink не потребує активного локального радіообміну з оператором на землі, а отже «світиться» значно менше, ніж класичні FPV чи комерційні БПЛА. Як показують останні події, засобів виявлення невеликих дронів навіть над критичними об’єктами країн Європи бракує практично повсемісно. Такі засоби доволі дорогі та вимагають відповідних компетенцій персоналу та інтеграційних рішень.
Фактично ми маємо ситуацію, коли технологія, створена для цивільного доступу до інтернету, значно випередила здатність держав реагувати на її воєнну конверсію. Україна вже живе в цій реальності й вимушено адаптується з несамовитою швидкістю. Європа ж поки що перебуває на етапі уявної безпеки — переконання, що війна дронів із супутниковим зв’язком є «чужою проблемою» і не торкається її мешканців.
Ключове питання тут навіть не в Starlink як такому. Питання в тому, чи готові європейські країни визнати: цивільні технології масового ринку більше не є нейтральними. Вони можуть бути інтегровані у зброю швидше, ніж з’являються закони, доктрини та системи протидії.
І якщо справжня відповідь на задані на початку статті питання — «ні», то наступне логічне питання звучить ще жорсткіше: не “чи можливий” сценарій атаки дронів із супутниковим зв’язком у Європі, а “коли саме” він перестане бути теоретичним і стане практичним. Особливо на фоні дедалі агресивніших заяв кремлівських керманичів в бік Європи.
Те, що російські ударні дрони із Starlink вже активно використовуються в Україні вже зараз - ми знаємо. Також знаємо, що крім Starlink та OneWeb у 2026-2027 роках запрацює ще декілька глобальних супутникових операторів зв’язку - Amazon LEO, Telesat Lightspeed та інші. Отже і питання зменшення загроз використання таких засобів зв’язку на дронах буде лише посилюватись.
Дуже цікаво буде побачити, які саме країни підготують свої відповідні рішення першими - Україна, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія або Польща… Чи це будуть Німеччина, Франція чи якісь інші? У будь якому випадку відповідь на всі ці питання скоріше всього ми побачимо саме у 2026 році. Чи не побачимо?